Що таке іпохондрія? Симптоми, причини та способи позбавлення

Іпохондрія - це психічний розлад, за якого людина дуже сильно боїться захворіти і/або вважає, що вже невиліковно хвора. Вона шукає і знаходить у себе ознаки того чи іншого захворювання, постійно ходить по лікарнях і дуже боїться померти.

Так, але якщо розлад - психічний, тобто, реальної хвороби немає, звідки ж тоді її симптоми? Взаємозв'язок тіла і психіки ні для кого не є секретом - мозок наказав, тіло підкорилося, все. Наказувати ж теж можна по-різному, думки ж, підживлені страхом, мають потужніший імпульс, а тому швидше реалізуються.

Людину, яка страждає на іпохондрію, неможливо переконати в тому, що вона фізично здорова, оскільки вона не може контролювати прояви вигаданої хвороби, це ускладнює життя як самого хворого, так і його родичів.

У разі виникнення розладу в людини з'являються ознаки надуманої недуги, який не підтверджується під час медичного обстеження. Однак хворий на іпохондрію все одно залишається впевненим, що в нього є страшна хвороба, і все настільки серйозно, що навіть лікарі не можуть поставити діагноз. У деяких випадках іпохондрія є симптомом психічної хвороби.

Симптоми іпохондрії:

Тривога, побоювання за своє здоров'я. Людина постійно "прислухається" до свого організму, намагається аналізувати процеси, що протікають у ньому. Вона не усвідомлює того, що її переживання - надмірні, однак і нав'язливих думок позбутися не в змозі.

Людина дуже боїться болю, відчуває дискомфорт під час дотиків, а також витрачає чимало сил, щоб досягти ідеального, на її думку, здоров'я. У цьому разі хворий починає дотримуватися спеціальної дієти, найчастіше розробленої ним самим же, поєднуючи її з фізичними навантаженнями - ці заходи покликані поліпшити здоров'я іпохондрика.

Людина впевнена у важкому, невиліковному захворюванні, яке вона має, вона відкидає спроби лікаря переконати її у зворотному, сприймає їх як обман.

Хворий думає, що йому ніхто не допоможе, що він "наодинці" зі своєю хворобою, і далі все буде тільки гірше. Таке трапляється за шизофренії та глибокої депресії.

Виникненню іпохондрії найбільш схильні підліткиоднак цей розлад трапляється і серед дорослих - однаковою мірою, як у жінок, так і в чоловіків.

Причини іпохондрії.

Серед причин іпохондрії: загальний страх смерті живих організмів, випадки сексуального або фізичного насильства, перенесене в дитинстві важке захворювання, невміння виражати емоції, нервові зриви, фізичні перевантаження, спадковість - хворий у дитинстві міг спостерігати цей розлад у родичів або знайомих.

Часто іпохондрики виростають у сім'ях, де занадто трепетно ставилися до здоров'я - один чих дитини міг стати вагомим приводом для скасування прогулянки.

Ще розвитку іпохондрії "допомагає" велика кількість інформації, "завдяки" якій люди дізналися про реальні смертельні хвороби (рак, СНІД), а також про віртуальні віруси "таємних лабораторій". Не варто також применшувати впливу рекламно-інформаційного впливу "індустрії здоров'я".

Як зрозуміти, що у людини саме іпохондрія, а не захворювання, яке вона у себе "знайшла"?

Піти з ним до лікаря. Якщо є можливість вплинути на вибір фахівця, то краще ходити до одного хорошого лікаря, якого той, хто страждає на іпохондрію, буде регулярно відвідувати. Не варто підтримувати бажання хворого розширити кількість консультацій і обстежень. Тут необхідна твердість, доповнена підтримкою. Також можливо, що підтримки рідних іпохондрика потребуватиме лікар, який займається ним.

Іпохондрик потребує того, щоб його вислухали і серйозно поставилися до його побоювань. Серед тих, хто страждає на цю недугу, є й ті, хто підозрює в себе саме іпохондрію, а не наявність реальної хвороби, тож їм дуже хочеться почути, що їхні сумніви є надуманими, тобто, жодної хвороби немає - це можна зробити як з аргументами й прикладами, так і просто (але так, щоб дійшло) сказати: нічого страшного з тобою не сталося, ти здоровий (здорова) й усе буде гаразд.

Їм дуже важливо знати, що їх сприймають серйозно - жодних глузувань і знущань

Усе це їх дуже ранить. Для іпохондриків тема здоров'я є серйозною і болючою. Тому ставлення має бути максимально тактовним.

Як спілкуватися з людьми, хворими на іпохондрію?

Їх потрібно вислуховувати, співчувати їм. "Просунутих" іпохондриків неможливо переконати в надуманості їхніх страхів, тут допоможе лише досвідчений психотерапевт. Чого однозначно не слід робити, так це намагатися переконати іпохондрика, використовуючи лише логічні доводи. Ця людина вивчила свою тему дуже ретельно - набагато ретельніше, ніж опонент, який намагається допомогти йому з найкращих спонукань. А логіка тут не просто не працює, вона ще й на боці іпохондрика: жоден лікар не може зі стовідсотковою впевненістю сказати, що людина абсолютно здорова, передбачуваної хвороби немає і не передбачається. Стовідсоткових гарантій немає ніде, тим паче в медицині - саме це і турбує людину, яка страждає на іпохондрію.

Тож суперечки про його здоров'я є марною тратою часу.

Не потрібно звинувачувати людину в тому, що вона напридумувала собі хвороби, і сміятися над нею. Вона не бреше, її тривоги і побоювання не піддаються контролю. Відчуваючи, що її відкидають і не сприймають всерйоз, вона почуватиметься самотньою і незрозумілою, що тільки посилить стрес, який, своєю чергою, посилить іпохондрію.

Не потрібно намагатися змінити цю людину. Вона чинитиме опір тиску з боку, який, нехай і на шляхетних підставах, все одно є насильством.

Людина може змінитися тільки самостійно, рухома сильною мотивацією.

Лікування іпохондрії

Людям, хворим на іпохондрію, необхідна допомога клінічного психолога або психотерапевта. Захворювання, на яке вони страждають насправді - це психосоматична проблемаа отже, лікувати насамперед потрібно душу. Досвідчений психотерапевт допоможе виявити причину, що має місце бути в конкретному випадку, і намітити шляхи вирішення. Родичам хворого потрібно зрозуміти, що якщо їхній близький хворий на іпохондрію (тобто реальної хвороби немає, а отже, "немає і небезпеки"), то полегшено зітхати й казати йому: "Не вигадуй, ти абсолютно здоровий / досить себе накручувати / заспокойся..." - рано. Тому що тривожність нікуди після заспокоєнь лікаря і рідних не дінеться. Потрібно звернутися до іншого фахівця, який займається лікуванням душі. Необов'язково навіть кудись їхати, існує така послуга, як консультація психолога по скайпу, тобто полегшити внутрішній стан можна, не виходячи з дому. Допомога психолога буде успішною тільки в разі визнання хворим на іпохондрію в себе цього захворювання - якщо вийде, то 50% успіху в кишені.

Як привести хворого на іпохондрію до психотерапевта?

Головне - не тиснути на нього. Якщо сказати їй, що справа в її психіці, вона може образитися і сприймати подальші натяки на відвідування психолога з підвищеною ворожістю. Саме слово "іпохондрія" принижує людину, яка страждає на неї. Жорсткі методи дадуть зворотний ефект. Максимум, що можна зробити - це "залишити двері відчиненими" і чекати моменту. Натякнути, мовляв, "копати" потрібно в іншому місці, не в лікарні, а в кабінеті психолога, але зробити це максимально тактовно, добираючи вирази. Закинути вудку, так би мовити, і не капати на мізки. Коли людину дістануть її переживання, вона погодиться на що завгодно, аби зітхнути вільними грудьми.

Які результати здатна дати психологічна \ психотерапевтична допомога під час лікування іпохондрії? Робота з психологом допоможе людині поступово розвинути альтернативні, "здорові" способи самопідтримки та саморегуляції її психічного життя і стосунків із соціумом, які не ґрунтуються на іпохондричних установках і діях.

Хворим на іпохондрію також прописують лікарські препарати. У разі надмірної тривоги та частих змін настрою призначають антидепресанти.

Якщо розлад розвинувся на тлі шизофренії, то лікар призначає нейролептики. Але робити це може тільки психотерапевт або психіатр.

Також використовують народні методи, які, як і ліки, позбавляють лише симптомів, але не діють на причину. Її допоможе знайти практикуючий психолог. А отже, за появи подібної проблеми насамперед після лікаря потрібно звертатися до фахівця саме цього профілю.

❓ Часті запитання

1. Що таке іпохондрія?
   Іпохондрія - це психічний розлад, за якого людина відчуває нав'язливий страх захворіти на серйозне захворювання, незважаючи на відсутність медичних підтверджень.
2. Які основні симптоми іпохондрії?
   Симптоми включають постійну тривогу за своє здоров'я, часті звернення до лікарів, переконаність у наявності важкої хвороби та ігнорування медичних висновків про відсутність захворювань.
3. Які причини можуть призвести до розвитку іпохондрії?
   Причинами можуть бути дитячі травми, перенесені важкі захворювання, спостереження за хворобами близьких, нездатність виражати емоції, стрес, фізична перевтома і спадкова схильність.
4. Як допомогти людині з іпохондрією звернутися до психотерапевта?
   Важливо проявляти терпіння і підтримку, не заохочувати надлишкові медичні обстеження і м'яко скеровувати людину до фахівця, який допоможе розібратися в її стані.
5. Які методи лікування іпохондрії існують?
   Основними методами лікування є психотерапія, особливо когнітивно-поведінкова терапія, а також, за необхідності, медикаментозне лікування.