Чому дитина бреше і що робити?

"Брехати - негідно!" - кажете ви своєму малолітньому шибенику або маленькій пустунці. Але, вкотре нашкодивши, миле створіння дивиться безневинними очима і каже "Це не я".

Діти вчаться брехати з пелюшок, і дуже рано розуміють вигоди брехні. А ви, як батьки, звичайно ж, хочете виховати у своєму чаді чесність. Чому ж діти брешуть? Коли брехня з невинної гри перетворюється на тривожну звичку? Як навчити дитину бути чесною?

Давайте не будемо лукавити - на землі не існує людини, яка хоча б раз у житті не збрехала.

Брехня є невід'ємною частиною людських стосунків, і ви самі нерідко вдаєтеся до неї в складній для себе ситуації.

І ось тепер вам належить навчити дитину говорити правду - в цьому наскрізь просоченому брехнею світі. Скажімо прямо, завдання вищого рівня складності.

Які загальні причини дитячої брехні?

Психіка дітей відрізняється від психіки дорослих, але причини, через які брешуть і ті, й інші - по суті, однакові. Дитина бреше, щоб: уникнути проблем (покарання за проступок, доручення, яке не хочеться виконувати); подати себе у вигіднішому світлі перед однолітками та дорослими (розповідає, що бувала в різних країнах, або що має якусь дуже круту іграшку, якої більше ні в кого немає); підвищити свою самооцінку (перебільшуючи свої здібності); привернути до себе увагу (симулює нудоту, наприклад). А ще нерідко дитина просто володіє дуже живою і яскравою уявою, в якій з нею відбуваються неймовірні події та пригоди - і прагне поділитися плодами своєї "творчості" з усіма.

Як бачимо, практично всі можливі причини для брехні ми можемо назвати і стосовно себе самих.

А тому не варто ставити перед собою нездійсненну мету домогтися від дитини чесності в усьому і завжди.

Навіть якщо вам це вдасться (що неможливо без насильства над особистістю маленької людини), навряд чи у вашого сина складеться щасливе життя. Адже чесність хороша не завжди (як не завжди погана і брехня). Ви бажаєте, щоб дитина звітувала перед вами про свої справи, нічого не приховуючи, але навряд чи ви зрадієте, коли вона скаже вам неприємну правду про вас самих.

З іншого боку, не можна залишати все так, як є. Брехня багато в чому вигідна, і тому приваблива.

Якщо пустити справу на самоплив, сформується згубна звичка, а потім і риса характеру - брехливість.

Від неї зовсім недалеко до підлості й навіть до таких злочинних дій, як шахрайство.

Як же визначити ту тонку, практично невидиму межу між захисною реакцією дитини на неприємну ситуацію і звичкою, що формує девіантну поведінку? Коли бити на сполох?

Найшкідливіша (і навіть багато в чому кумедна) брехня - це гра дитячої уяви.

Розповідаючи небилиці, дитина розвиває образне мислення, і, можливо, в майбутньому стане діячем мистецтва. Однак не варто й заохочувати таку брехню, це може закінчитися відходом дитини від реальності у вигаданий нею світ, у якому, приміром, замість друзів-однолітків у неї з'являться вигадані казкові друзі-звірята. Найкраще просто не звертати уваги на подібні вигадки, але водночас слід вчити дитину по-різному проявляти свої таланти: малювати, писати вірші тощо. Мине деякий час, і необхідність у небилицях у дитини зникне сама.

Набагато уважніше слід поставитися до брехні, що є захисною реакцією на неприємну ситуацію.

Якщо дитина лише зрідка бреше, щоб уникнути неприємностей або з метою самоствердитися, - підстав для занепокоєння немає (найімовірніше, ви й самі в такій ситуації не втрималися б від брехні). Бити на сполох потрібно тоді, коли брехня звучить регулярно. Дитина бреше вам, що їй нічого в школі не задали додому, а потім бреше вчителю, що вчора їй було погано, і вона не змогла виконати домашнє завдання. Коли брехня розкривається, рідко батьки та вчителі думають про причини, що породили потребу брехати. Найчастіше дитину просто карають із погрозою, що наступного разу буде ще гірше. Це - порочне коло, бо така погроза лише спонукає брехати і викручуватися ще більше, формуючи ту саму згубну звичку. Зупинити це можна тільки, взявшись за серйозну роботу над причинами дитячої брехні.

Страх і недовіра - одна з причин дитячої брехні

Чому дитина захищається від дорослих брехнею? Перша і головна причина - недовіра і страх.

Дитина почувається підневільною істотою, і щоб захиститися від "рабовласників", бреше. Друга можлива захисна реакція дитини на подібну обстановку - хвороба (ось так-то!). Тому до такої поведінки потрібно поставитися дуже серйозно, оскільки дитина потребує професійної психологічної допомоги. Але не тільки вона - уся сім'я має пройти курс психотерапії та за можливості виправити скоєні помилки.

Але у вас, на щастя, до такого не доходить. Однак питання, як виховати чесну людину, стоїть гостро. Як бути? Основою для правди стають теплі та довірливі, комфортні стосунки в родині. Коли дитина вам довіряє, у неї немає причин брехати.

Необхідно з самого раннього дитинства вселити, що всі добрі стосунки (любов, дружба) будуються на взаємній довірі.

З іншого боку, потрібно прищеплювати малюкові усвідомлення того, що покарання за безсторонню правду завжди менше, ніж покарання за брехню, яка спливла. Приміром, ви можете домовитися з дитиною, що ніколи не застосовуватимете деякі види серйозних покарань у разі, якщо вона сама зізнається у скоєному проступку. Однак, домовившись, ви повинні будете обов'язково дотримуватися умов свого договору! Загалом, здатність домовлятися та знаходити компроміси є доволі дієвою альтернативою брехні.

❓ Часті запитання

1. Чому діти починають брехати?
   Діти можуть брехати з різних причин: щоб уникнути покарання, отримати бажане, привернути увагу або захистити особисті кордони. Іноді брехня пов'язана з бажанням самоствердитися або уникнути розчарування батьків.
2. Як відрізнити фантазії від свідомої брехні?
   Фантазії - це прояв уяви, не спрямований на обман. Свідома брехня має на меті ввести в оману. Важливо спостерігати за контекстом і мотивами дитини, щоб зрозуміти різницю.
3. Як реагувати, якщо дитина збрехала?
   Зберігайте спокій і уникайте покарань. Обговоріть ситуацію з дитиною, з'ясуйте причини брехні та поясніть важливість чесності. Підтримуйте довірливі стосунки, щоб дитина не боялася говорити правду.
4. Чи може поведінка батьків провокувати брехню в дитини?
   Так, надмірна суворість, непослідовність або відсутність довіри можуть сприяти тому, що дитина почне брехати, щоб уникнути негативних наслідків або зберегти особистий простір.
5. Коли варто звернутися до фахівця?
   Якщо брехня стає систематичною і впливає на поведінку та стосунки дитини, рекомендується звернутися до дитячого психолога для виявлення та усунення глибинних причин такої поведінки.