Дитяча істерика. Що робити, якщо дитина катає істерику?

Вам це знайомо: слово "ні" на прохання чи вимогу дитини - і вона вже катається по підлозі, відчайдушно верещачи. Навіть якщо ви перебуваєте вдома самі, це витримати складно. А якщо подібне трапляється в громадському місці? А якщо так відбувається занадто часто?

Що робити, якщо істерики стають неконтрольованими? Може, дитина не просто вередує, а серйозно хвора? І найважливіше: як зупинити напад істерики в дитини, і при цьому самому не впасти в істерику?

Для початку потрібно розібратися, що викликає дитячі істерики.

Найчастіше це сильне бажання (наприклад, солодощів) або небажання (наприклад, іти до дитячого садочка) чогось у комплексі з неможливістю це отримати (з об'єктивних причин або тому, що так вирішили дорослі). Тобто, істерика в переважній більшості випадків - це засіб маніпуляції дорослими, метою якої є скасування заборон і отримання бажаного. Що це означає для вас?

Насамперед те, що у жодному разі не можна скасовувати своє рішення і задовольняти бажання дитини, якщо вона влаштовує істерику.

Якщо ви поступилися, з імовірністю, близькою до 100%, можете чекати наступного "концерту", бо дитина засвоїла: діє! Це перший парадокс істеричної поведінки.

А ось другий парадокс: що більше ви втішаєте, переживаєте і метушитеся, то довше триватиме істерика. Розгадка проста - істерика є способом привернути увагу і викликати жалість до себе коханого (дуже дієвим способом, між іншим). Дитина плаче і б'ється головою об стіну - батьки втішають, що довше б'ється, то більше втіх і уваги. Із цього випливає висновок:

під час істерики не здумайте втішати і намагатися вгамувати дитячі крики. Поводьтеся максимально спокійно, але спостерігайте за маленьким буяном з міркувань безпеки.

Зрозумівши, що так уваги від вас не добитися, малолітній терорист через деякий час заспокоїться сам.

Однак це правило не можна застосовувати у всіх випадках. Маленьким дітям складно контролювати свої емоції, і, розбушувавшись, такій дитині буває дуже важко заспокоїтися самій.

Якщо ви помітили, що дитина не в силах перестати плакати, хоча й докладає до цього зусиль, допоможіть їй: візьміть на руки, підбадьорте.

А що робити з істериками в громадських місцях? Адже вони не тільки вимотують нерви, але ще й дуже принизливі. Ба більше, дитина розуміє, що ви опиняєтеся в незручному становищі, а отже, вразливі до її впливу (тобто шансів перемогти вас у неї більше). Це означає, що істерика буде гучною, щоб її почуло якомога більше людей, а ви відчули якомога сильніший сором.

Не чекайте подібного, за перших же ознак істерики на людях відведіть дитину у відокремлене місце. В ідеалі - додому.

Немає сенсу повчати або щось доводити дитині під час істерики. Тим більше безглуздо (а часом і шкідливо!) її лаяти. Навряд чи ваші слова будуть почуті, а у відповідь на лайку істерика тільки посилиться. Не варто дорікати малюкові й після істерики. Найкраще поговорити про те, що трапилося, через деякий час після інциденту.

Насамперед, істерика є засобом маніпуляції, але насправді все дещо складніше, ніж здається. Ймовірно, ви помічали, що в дитини нерідко проявляються ознаки істерики в конфліктних ситуаціях (особливо коли конфлікт спалахує між близькими їй дорослими) або коли дитина відчуває страх. У цьому випадку істерика - не засіб маніпуляції, а реакція на події, що лякають. Достаток таких подій розхитує психіку дитини і збільшує ймовірність істерик. Цьому сприяє і природна схильність нервової системи, що є у багатьох дітей. Істерики можуть початися і після психологічної травми (наприклад, розлучення батьків).

Як бути, якщо дитяча істерика викликана подібними причинами?

Загалом, допоможуть поради, наведені вище, але з деякими доповненнями. Дитина, яка впала в істерику, потребує допомоги та підтримки. Візьміть її на руки або сядьте поруч і обійміть її, погладьте по голові. Краще нічого не говорити, просто побути поруч - ваш спокій і співчуття зроблять свій вплив. Але надмірні розради, голосіння і зайва метушливість, навпаки, тільки погіршать становище (дитині здасться, що допомога ще й вам потрібна, тобто все ще гірше, ніж було).

Якщо істерики стали надто частими (істерика щодня - це вже не норма) або неконтрольованими (наприклад, дитина завдає собі болю або ламає і рве речі), слід негайно звернутися до фахівця.

Найкращими помічниками в цій справі стануть дитячий і сімейний психологи (не дивуйтеся, але в переважній більшості випадків з аномальними істериками провина за них лежить на членах сім'ї), а також досвідчений дитячий психотерапевт. У деяких особливо складних випадках може знадобитися допомога невролога.

Істерика в дитини - це жахливо. Але за належного терпіння ви зможете здолати цього ворога! А якщо поки що вам це не вдається, не впадайте у відчай, адже вік істерик рано чи пізно закінчиться.

❓ Часті запитання

1. Чому діти влаштовують істерики?
   Істерики часто виникають як реакція на заборони або незадоволені бажання, особливо у дітей, які ще не вміють висловлювати свої емоції словами.
2. Як реагувати на істерику дитини?
   Важливо зберігати спокій, не піддаватися на маніпуляції і не поступатися вимогам, якщо вони виражені через істерику.
3. Чи варто втішати дитину під час істерики?
   Якщо дитина не може сама заспокоїтися, можна запропонувати підтримку, але без зайвої уваги, щоб не закріпити таку поведінку.
4. Як запобігти істерикам у громадських місцях?
   За перших ознак істерики варто відвести дитину в спокійне місце, щоб уникнути посилення емоційного сплеску.
5. Коли слід звертатися по професійну допомогу?
   Якщо істерики стають частими та інтенсивними, варто проконсультуватися з дитячим психологом для оцінки ситуації.